Свято весни у храмі поезії

25 березня у Національній спілці письменників України відбулася справжня феєрія весни. Композитор, співачка, поетеса, піаністка Олеся Сінчук у свій День Народження подарувала  шанувальникам  творчий вечір «Проліски», представивши багато нових творів і всіма улюблені  відомі Олесині композиції.

Розпочалося дійство прадавніми закличками весни, які з правіку співав наш народ.

Ой ти, жайвороньку, ой ти ранній пташку,

Ой, чого ж  так рано з вирієчка вийшов?

Хотілося співати разом з Олесею. А ще — вибігти на високу гору, піднести руки до неба і кликати весну.  А якою веселою, яскравою, глибоко українською була фантазія для сопілки! Як  промінилася  сяйвом пісня про чарівну квітку соняшник, яка є символом сонечка на землі!

Звернулася поетеса і до  теми материнства, до матері-берегині людства, до матінки-землі,  її живого трепетного серця…

Серце матері в промені кожному,

В грозах щедрих, у громі тривожному,

У вітрах над морськими глибинами,

У величному леті орлиному.

Серце матері роси між квітами…

Небо дихає снами блакитними,

Мчить весна над землею воскреслою!

Серце матері музика Всесвіту!

Вишуканою, величною і водночас ніжною була  композиція Олесі для фортепіано «Серце матері».

Лагідним подихом весни прозвучав романтичний етюд Моріца Мошковського у виконанні  Олесиної донечки Зореслави.

Цікавим екскурсом у польську культуру стала декламація Олесею поезій Міцкевича та виконання авторської пісні на слова польської поетеси Марії Конопницької «Космічне вінчання». Польська мова, така близька, така знайома. Наче пригадуються забуті слова. Мелодія тече, мов ріка — чиста, срібляста, тиха… Аж ось і сюрприз — Олеся читає уривок із «Кобзаря» польською, а зал вгадує, що за твір. І, звичайно, легко було впізнати безсмертні рядки із Шевченкової  «Катерини».

Олеся розповіла гостям вечора про чудові гастролі  до прибалтійських країн, свої враження, свої незабутні відчуття. І звичайно,  звучала  чаруюча лірична поезія…

Дюни то сон про планету далеку,

В золото лагідне берег убраний,

Хвилі летять, мов у вирій лелеки,

Кличе до безміру море кохане…

Вогняною стрілою вечора спалахнула ще одна грань Олесиної творчості — захоплення ромською культурою. У багряних шатах,  з квітчастою хустиною на плечах Олеся вмить перетворилась на вільну дочку вітру, степів,  втаємничених мелодій біля вогнища…

Кай йоне, ромале, кай йоне…

Багряна хустина злітає  до небес, пісня переливається в танець, кличе, чарує!

І переносить нас до полум’яної Іспанії, де бринять гітари стривожені, де піски жадають прохолоди вечорової. Звучить незабутня поезія Лорки.

І відлунням всесвітньо відомого «Плачу гітари»  світлою печаллю охоплює серця вірш та фортепіанний твір Олесі «Спогад», присвячений побратиму, який вже у вічності…

У вічний вирій відлітає птах,

Крилом торкає простори космічні,

Душа бринить у зоряних вітрах —

Безмежна, юна, вільна і велична!

А які витончені, весняні, космічні і земні Олесині вірші та пісні про кохання! Свого чоловіка вона  бачить у образі відважного капітана, який вправно веде кермо життя та родини.

Ніжністю і світлом переливаються рядки, вплітаються у течію мелодій, дихають весною, молодістю, любов’ю.

В обіймах наших ніжиться земля,

Торкає безмір,шелестить вітрами,

Свята любов космічна і земна

Бринить під серцем тихими словами.

 У ніжності народжується світ,

Гойдає нас над простором безкраїм,

Обіймам нашим міріади літ,

Де кожна мить зорею розцвітає.

 Яскраво представила Олеся  і свою малу батьківщину — чарівне Полісся, що пахне льонами, соснами,сповнена теплом  і людяністю трудолюбивих поліщуків.

 Душі так тепло! І так  велично

У земляків осяйній родині.

Древляни! Гілка могутня й вічна

На древі мудрому України.

Радісно було почути пісні на слова видатного письменника та філософа Олеся Бердника, які написані ще у 70-х роках минулого віку, але надзвичайно актуальні  у всі часи.

Заворожено слухали глядачі  Олесину пісню  «Храм вогню» — славлення правічної полум’яної енергії, сонця життєдайного, неба вільного, народу могутнього!  Мелодія, мов вогняний вир, злітала до небес одвічних, кликала за собою, дарувала політ у невимірність.   А  шаленому ритм вогняної молитви дарував гостям чудовий барабанщик Сергій Яксон.

На завершення концерту родинний дует — Олеся та Олексій  подарували гостям вечора прадавню весільну пісню, веселу, сонячну,щасливу.

 А святковий вечір тривав! Запальні, грайливі українські народні танці зазвучали на сцені!  Ось і знайомі всім «гречаники», ось швидка  і весела  «голубка», голуби гудуть, голубки туркочуть,  щасливі гості дають лиха закаблукам, утинають  так, що незримі  іскри-веселинки  розсипаються по залу! А віденський вальс, наче запашний букет весняних квітів,  розливає свій чаруючий аромат, і кружляють натхненні пари, у радості, у передчутті весняного цвітіння.

Нехай же вічна весна бринить у серці Олесі, яка прийшла у цей світ, як вісник весняного тепла, любові,краси.

 І гойдаються крила райдуги,

На могутніх долонях космосу,

Славить вічність безмежжям радості

Світ любові без часу й простору!

Олена Карпенко

Author: Admin
Tags

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Login

Lost your password?