Четвертий день квітня зустрів нас холодною погодою і січневим снігом. Однак близько п’ятої вечора виглянуло сонце — звичайно, бо в БК «Машинобудівників» відбувся концерт відомих музичних патріотів — гурту «ТІК», — організований компанією «Квартал Концерт»та квитковим агентством №1 «Карабас»!

Вже за годину до виступу, незважаючи на далеко не теплу погоду, у фойє зібралось багато шанувальників «Тверезості і культури», які скоріше прагнули побачити і почути музикантів, бо знали: кожен виступ «ТІК» —феєрія, добрий гумор та співучий настрій. Цей концерт не став винятком — вже після десяти хвилин виступу гурту зал був готовий співати і танцювати разом із запальним Віктором Бронюком. Будь-яка пісня починалася відомими українськими віршами та жартами, які іронічно подавав соліст. А веселі танці та жива музика учасників перетворювали кожну композицію в яскраве шоу!

«ТІК» завітав до нас в рамках Всеукраїнського ювілейного туру «Люби ти Україну», присвяченому десятирічній пісенній діяльності. Тур стартував 2 лютого у Києві, а колектив вже встиг побувати у Кіровограді, Сумах, Полтаві, Чернігові, Жмеринці, Одесі, Енергодарі, Херсоні, Миколаєві, Запоріжжі та в деяких інших містах. Завершаться виступи аж 10 червня, в рідному місті музикантів Вінниці, відбувшись перед цим ще в різних містах Західної України. Мета цього туру — консолідувати та надихнути націю в тяжкі для країни часи. Тому ми не згаяли можливості поговорити про це та інше з солістом фолк-гурту Віктором Бронюком.

Віктор Бронюк: «Основне питання, що турбує, — мир та його скоріше настання»

— Ваш колектив існує вже 10 років. Розкажіть, які метаморфози відбулись у вашому житті та творчості?

— Мабуть, зі сторони видніше… Ніщо не стоїть на місці, все змінюється. На жаль, час йде і за собою не залишає коректив. Хтось став старшим, хтось — мужнішим, у когось вже дітки підростають, хтось одружився, хтось знову одружився. Ми звичайні люди і живемо пересічним життям. У творчому плані, я вважаю, за десять років вдалося багато чого досягнути і втілити. Радує, що є немало творчих планів. Однак основним питанням, яке турбує нас, як і більшість українців, — це питання миру та бажання його скорішого настання. Тому в наших піснях сьогодні ми більше уваги зосереджуємо на речах, які нас об’єднують.

— Ваша пісня «Люби ти Україну» стала своєрідним символом патріотизму і любові до Батьківщини. А що особисто для вас означає бути відданим Україні?

— Любити Батьківщину — це не виходити на трибуну і з неї горлати, як сильно її любиш. Любити країну — це збирати на полі зерно, працювати в цеху, виготовляти якісь промислові продукти. Любити країну — це щось робити для неї та її жителів, а не кричати про патріотизм і яро себе бити в груди. Сьогодні, як би це не було сумно, але війна об’єднала Україну, і багато з тих, перед ким виступало питання, хто ми — нація чи якийсь імперський придаток, полишили сумніви… Тепер більшість із нас усвідомлює, що бути українцем — це бути громадянином держави, як називається Україна, держави гордої та незламної, яка готова боротися за свої права і яка готова перемагати.

— Як ви гадаєте, чи можна за допомогою музики об’єднати націю?

— Якщо бути відвертим, глобально не можна стверджувати, що націю об’єднує музика. Націю можна об’єднати тільки тоді, коли вона сама цього хоче. Українська нація вже готова до об’єднання, і головну роль в цьому питанні відіграє бажання кожного окремого українця об’єднуватися. Нас ніхто не об’єднає насильно. Як показує історична практика, нас вже зганяли не в один союз, однак об’єднатися як нація ми спроможні лише всередині нації. Хочеться, щоб власне кожен громадянин прагнув цього, тоді Україна буде єдиною.

Віктор Бронюк: «Все починається з віри»

— Ваші пісні пронизані добротою. Навіть у кліпі «Запах війни» пробиваються промінці надії. («Запах війни» — кліп, який з’явився на українських телеекранах у грудні 2014 року і був знятий за участі справжніх волонтерів громадського об’єднання «Народний тил» — прим. ред.) Як вам вдається навіть у такий складний для нас час ділитися з публікою оптимізмом та надією на світле майбутнє?

— Віра — це фундамент будь-якого починання. Я маю на увазі не релігію, а віру в будь-що — у свою справу, в свою країну, в себе. Все починається з віри. Віриш, що ти встанеш, — то ти встав і пішов, правильно? Те ж саме: віриш, що ти побудуєш державу, то ти її побудуєш. Але насправді віру дуже просто підірвати: фундамент зрушиш, і все може полетіти шкереберть. Наприклад, декілька днів тому ми виступали у вашій області для військовослужбовців 71 та 25 бригади. Нам запам’яталися слова одного заступника голови бригади: «Ваші концерти для солдатів важуть більше, ніж два полки підтримки, тому що вмотивований боєць більше розуміє, за що він воює».

Багато хто з моїх друзів зараз на передовій, я нещодавно сам там був. Хлопці, які сидять по декілька місяців в зоні бойових дій, кажуть: «Буває, рано прокидаєшся, і в тебе в голові кавардак, і ти не розумієш, чому ти тут сидиш, чому ти змушений жертвувати часом зі своєю сім’єю, своїм життям. І заради чого? Однак коли ти прокидаєшся і вмикаєш «Люби ти Україну» — всі питання відпадають. Ти починаєш робити свою роботу і робиш більше для нації».

Ми не претендуємо на те, що наші пісні в якісь мірі вважали пророчими, це ж така річ… Однак нам подобається, коли пісня починає жити своїм життям. І якщо вона в якийсь момент здатна об’єднати людей і крутиться навколо якоїсь ідеї, а в даному випадку — ідеї створення і розбудови нашої держави, я вважаю, що ми на правильному шляху. Можливо, хтось з чимось незгодний. Тим більше, я завжди кажу: щось не подобається — то зробіть краще.

…І віяв вітер, і плакали квіти,
Боже, зглянься, це ж все твої діти!
Так жадібно вдихають грудьми
Запах війни…

— Ваші концерти заряджають драйвом, змушують підспівувати і пускатися у танок. А чи є у вас якісь прикмети чи обряди, що допомагають триматися і виступати «на ура»?

— Чесно кажучи, коли в тебе кожен день концерт, коли ти зажатий в графіку, а тобі треба прокинутися зранку, поснідати, доїхати до місця призначення, та й ще по наших дорогах, коли ти приїжджаєш на майданчик, а там колеги і треба з кимось поспілкуватися — на обряди вже не вистачає часу — всі обряди здійснюються на сцені, під час виступів.

— Ваш гурт виник ще в студентські роки і, напевно, на початку творчого шляху вас очікувало багато перепонів. Поділіться секретом, як не зійти з обраної стежки?

— По-перше, це безсумнівна віра в себе. По-друге, це дії. Можна все життя мріяти і жити ілюзіями, але якщо хочеш жити, як в мрії, — потрібно починати щось робити. Тому мій рецепт досягнення успіху — наполеглива праця, чітко сформована мета і, звичайно, удача. Тобто це важлива річ, але удача приходить до тих, хто їй усміхається. Пам’ятаєте мультик про єнота, який дивився на своє відображення в озері? Якщо хочеш, щоб тобі усміхнулись, усміхнись першим. Тому бажаю всім вам усмішок, добра, радощів і весни, зрештою. На все добре!

C Виктором Бронюком беседовали Анастасия Василенко и Алена Грабчак

Репортаж — Анастасия Василенко

Фото — Дмитрий Ефременко